Із глибини століття

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/1.JPG

Що найважливіше у житті ?

Хотілося б побачити і почути того, хто, не задумуючись, відповість на це запитання з абсолютною точністю, вичерпністю. Кожен назве свої “кити”, на яких тримається людське життя. Але жоден не омине у спогадах тієї визначальної сходинки, першої і надзвичайно важливої, що називається “школа”.

Кожен до останніх років свого життя пам’ятає перших наставників - учителів, які навчали, спрямовували і визначали подальший життєвий шлях учнів. З роками людина дедалі частіше згадує дитинство, друзів, з якими навчалася, а передусім тих, хто їх навчав.

У цьому невеликому рукописі ми відкриваємо сторінки історії СШ № 5, бо воістину пророчі слова “Хто, не знає свого минулого, немає майбутнього”.

Перший спогад про школу, як навчальний заклад, датується 1919 р. В цьому приміщенні була польська гімназія “Люкс”. На стіні навчального корпусу був напис латинською мовою “De clevеr”, що в перекладі означає “Будь мудрим”.

Перед війною на місці теперішньої школи № 5 була приватна польська жіноча гімназія під назвою Fiat Lux – (лат. „Хай буде світло”). Директором був професор п. Жак. Навчання було платне. До 1932 року ходили вчитися в гімназію і українки, але після реформи навчання утворилась приватна жіноча гімназія товариства „Рідна школа” і тоді вже українки до тої гімназії Lux не ходили.

Гімназія Lux містилася в двох корпусах. Більший двохповерховий корпус був в подвір’ї, а при вулиці був спочатку партеровий будинок, а потім в 1934-35 рр. Побудували ще один поверх. Посередині подвір’я ріс великий каштан, в тіні якого не одне покоління здобувало освіту.

Цю гімназію закінчили сестри Кравціви Дарія і Марта, дочки знаного на Стрийщині інженера - мірничого, який був членом ОУН і часто переслідуваний польською владою. Вчилась також Марта Ребет- сестра Лева Ребета, визначного діяча ОУН і поета, жінка знаного діяча ОУН В. Пасічник. Закінчила Дарія Цісик (заміжня - Ребет) – дочка професора Цісика, який деякий час був директором жіночого семінару, а потім директором „Рідної школи”. Навчалася сестра заслуженого артиста України Ярослава Ващака і багато інших.

В гімназії українки мали свій хор, який виступав в церкві під час Богослужінь. (Директором була згадувана вище панна Ващаківна). Гімназія була гуманітарного типу. З 4-го класу вивчали лат. Мову. Із чужоземних мов – французьку та німецьку. Після приходу рад влади школа стала 10-ти літньою.

Сьогодні, коли йде реконструкція і добудова школи, буде відновлено цей напис, який вважаємо актуальним для всіх теперішніх і прийдешніх поколінь школи № 5. “Будь мудрий” - це своєрідна настанова до дій, що є візиткою нашого навчального закладу. Впродовж багатьох років окрасою школи був старий, розлогий каштан.

Сьогодні в емблемі школи, яку розробила випускниця школи, архітектор за фахом Дарія Михась, фігурує гілка каштану. Це столітнє дерево не для одного покоління випускників було символом краси, сили і духу.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/2.JPG

Минуле школи - неоціненний духовний скарб особистостей, який впродовж десятків років хорошим навчанням, працею творили історію своєї школи, а в подальші роки - історією держави. Україна - частина Європи, і ми мусимо повернутися до її витоків - написання літопису рідної школи. Це невеличка сторінка в історії України, області, міста.

Перший запис про школу № 5 сягає 1943 року, коли наше місто звільнено від німецько-фашистських загарбників. Стрийська гімназія була розформована. Ряд учителів свою педагогічну діяльність продовжували у п’ятій школі. Разом вони створювали неповторну творчу команду, основною метою якої було не тільки надання українській молоді фундаментальних знань, так необхідних для подальшого навчання у вищих учбових закладах, але й формування їхньої інтелектуальності та збереження духовності в складних умовах буття.

Учителі часто мінялися, а це вказувало на нестабільність у сфері освіти в післявоєнний період. Як чоловіча, середня школа № 5 почала діяти з 1944 року.

Директором школи був Гунявий Микола Васильович.

Музику і співи викладав Діонізій Харівський;

математику, фізику - Теодор Романишин;

німецьку мову - Петро Омелькович;

біологію - Михайло Тимчій;

українську мову і літературу - п. Щурко;

креслення - Петро Обаль;

математику - Василь Стасюк.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/3.JPG

Колектив вчителів спільно з учнями 8го класу. 1948 рік

Гунявий М.В. був директором школи по 1954 рік. Це були страшні повоєнні роки. Зруйновані будинки, вулиці, залізничний вокзал. Та життя продовжувалось. Перший навчальний рік в СШ № 5 (1943 – 1944 р.) була мішана школа хлопців і дівчат. А 1944 році відкрилася СШ № 6 (на базі дитячої поліклініки по вул. Охрімовича) куди перевели дівчат СШ № 5. Таким чином СШ № 5, як чоловіча проіснувала 1954 рік.

Зі спогадів п. Ірини Титор “У 1945 р. була створена організація ОУН – УПА керівником був учень В. Злупко, а учасниками І. Попович, В. Костишин, В. Держко, В. П’єщик, В. Кущак. Організація вважалася старшинською школою, метою створення була підготовка ідейних керівників відділів УПА. Все це трималося у великій таємниці. Тільки керівник організації отримував інструкції і розпорядження для подальшої роботи. Юні патріоти діставали зброю, медикаменти, які потім доставлялися воякам УПА, розповсюджували листівки. Однак знайшовся серед членів організації зрадник (він не був учнем СШ № 5). Всі учасники були заарештовані. Слідство тривало рік. Учні мужньо витримували всі катування. Хлопці були засуджені на різні терміни. Тільки завдяки директору школи Гунявому М.В. випускникам видали атестати за середню школу. Це був справжній іспит на мужність.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/4.JPG

Випускники 1947 року - члени ОУН-УПА

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/5.JPG

Директор школи Гунявий М.В. на екзамені у випускників 1947р.

За період роботи Гунявого в школі працювали : вчитель історії Жукоцький В.М. та його дружина Жукоцька М.С., вчителем логіки Косогор О.П., Щурко С.Д. довший час був заступником директора, українську мову і літературу Кравченко Н.М., вчителем німецької мови Грубський С.П., починав свою педагогічну діяльність Синишин Д.А. Незважаючи на важкі часи колектив працював дружно і злагоджено.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/6.JPG

Вчителі під час екскурсії в Криму. Місхор. 1950 р.
1955 – 1964 роки школу очолив Дригола Костянтин Кононович,

за фахом історик. В цей час у колективі працювало 26 вчителів предметників і 6 класоводів. Заступником директора була вчитель української мови Кравченко Надія Яківна. В ці роки в школу прийшли працювати молоді вчителі : Щупак Є.В. вчитель математики, Щупак С.В. вчитель фізики, Заяць В.М. та Кобат А,А., Слобожанина Т.А. - викладали математику, Кацман К.Л. і Прасолова Р.М. російську мову, викладачем біології - Середяк Н.С., українську мову викладали Яременко П.С. та Крочак О.М., хімію - Мисько М.Т. Заслужені художники України Величко О.М. та Гумецький Б.Л. свій трудовий шлях розпочинали вчителя образотворчого мистецтва СШ № 5.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/7.JPG

Директор школи Дригола К.К. Під час свята Останнього дзвоника

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/8.JPG

Заступник директора Кравченко Н.Я. Під час свята Останнього дзвоника

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/9.JPG

Молоде подружжя Щупаків : Євгенія Василівна та Степан Васильович

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/10.JPG

Щупак С.В., Величко О.М., Кобат А.А. Під час святкої демонстрації

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/11.JPG

Дригала К.К., Щупак С.В. Під час святкої демонстрації

Дригола К.К. відзначався педантизмом, порядністю та інтелегентністю. Посаду директора школи він залишив в 1964 році із зміною місця проживання.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/111.JPG

Мелень Михайло Ілліч працював директором школи з 1964 по 1977 роки.

За цей час під його керівництвом було добудовано : 2 укласи, їдальню, гараж. На будівництві сумлінно працюв колектив школи разом зі своїм директором, який ніколи не цурався фізичної праці, бо родом був із села. І про це завжди з гордістю говорив.

Михайло Ілліч був вимогливим, принциповим, культурним, строгим вчителем і дуже добрим, порядним батьком і дідусем. Учні школи відзначалися високим рівнем знань, дисциплінованістю і дружнім ставленням один до одного. Учительський колектив був дуже згуртований, працьовитий. Михайло Ілліч був взірцем не тільки для вчителів, але й для школярів. Він разом з учнями стояв у черзі в шкільній їдальні, сидів з ними за столом і пив чай, їв булочку. Спілкування директора і учнів було виваженим і толерантним. Записати учня до школи можна було тільки за рекомендацією відділу освіти і міськкому партії, бо класи були переповнені. Тут навчалися діти не тільки з міста, а й з району : Дуліб, Конюхові, Нижньої Стинави, Семегинова, Розгірчого, Братківців, Бережниці, Стрілкова. Ці випускники були гордістю школи, міста, а згодом і держави. Кулешник Ярема, Киде Степан - викладачі ЛПІ; Бачинський Юрій судмедексперт Чернігівської області.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/12.JPG

Педагогічний колектив на чолі з директором Меленем М.І. (зправа перший, 70-і роки)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/13.JPG

Голова ради дружини під час лінійки рапортує директору

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/14.JPG

Мазур Ірина Михайлівна свою долю найшла в стінах п’ятої школи

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/15.JPG

Щупак Є.В. та Піщур Г.П. на будівництві шкільної їдальні
/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/222.JPG
Ковбаско Іван Романович працював директором школи з 1977 по 1993 роки.

Основним завданням перед колективом стояло підвищення навчально-виховного процесу. Над розв’язанням цього питання працювало понад 40 вчителів і вихователів. Це були досвідчені, високопрофесійні педагоги, а саме : організатори виховної роботи Івашків С.І., Ірза Ірина Мар’янівна, вчителі : фізики - Щупак Степан Васильович; математики - Пилипів Леся Володимирівна, Слобажаніна Тетяна Андріївна, Щупак Євгенія Василівна; української мови і літератури - Максименко надія Яківна, Крочок Ольга Миколаївна, Березовська Лідія Любомирівна; географії - Пляцко Степанія Василівна4 історії Косогор Ольга Прокопівна; біології - Масник Анна Никанорівна, Куп ранець Богдана Федорівна; іноземної мови - Кізима Ярослав Петрович; вчителі початкових класів - Піщук Галина Петрівна, Словінська Світлана Іванівна, Івахів Марія Миколаївна, Сидоренко Стефан і інші.

В школі навчалося близько 700 учнів, працювало 7 груп продовженого дня. Учні 1 – 5 класів були забезпечені гарячими безкоштовними сніданками, молоком.

Особлива увага приділялася трудовому навчанню, професійної орієнтації учнів, організації продуктивної праці. З цією метою були утворенні виробничі бригади з учнів 7 – 9 их класів , які працювали на базовому підприємстві меблевому комбінаті “Стрий”, де сортували готову продукцію і виготовляли коробки для кондитерських виробів підшефному хлібокомбінату.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/16.JPG

Під час зустрічі з ветеранами ВВ війни 09.05. 1983 р.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/17.JPG

Випускний вечір (1985 рік)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/18.JPG

Під час політінформації

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/19.JPG

Свято першого дзвоника (1980 р.)
Синюта Тарас Михайлович працював директором школи № 5 з 1993 по 2000 рік.

За часів керування школою відбувалася розбудова української національної школи : посвята школи, введення уроків християнської етики, народознавства, вивчення другої іноземної мови (англійської), створення двох кабінетів німецької мови, зарубіжної літератури, оновлення кабінетів історії, географії, біології, початкових класів, налагодження системи національно-патріотичного виховання. Головне в роботі директора було любити вчителя, розуміти його проблеми.

Синюта Т.М. - зразок діловитості і господарності.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/20.JPG

День вчителя, зустріч з вчителями пенсіонерами (1994 р.)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/21.JPG

Синюта Т.М. – директор школи

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/22.JPG
Зустріч з воїном УПА (1993 р.)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/23.JPG

На відпочинку в Межибродах (1996 р.)
/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/333.JPG
Драбик Ольга Василівна

В 2000 по 2003 школу очолювала Драбик Ольга Василівна, за фахом історик. В цей час в колективі працювало 45 вчителів і 7 класоводів. Заступником директора по навчально-виховній роботі була вчитель математики Стадник Леся Василівна, а по виховній роботі вчителя географії Свистун Марія Тадеївна. В ці роки шкільний колектив поповнився вчителями іноземної мови: Калиниченко Л.Д. та Кишкевич Д.М.

За період, коли вона очолювала колектив, у школі відкрили комп’ютерний клас, було добудовано приміщення санітарної гігієни.

Драбик О.В., з ініціативи випускників 50-их років, розпочала клопотання про присвоєння школі імені Василя Стасюка.

Драбик О.В. - розумна, освічена, відповідальна.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/24.JPG

Колектив школи на чолі з директором (2000 р.)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/25.JPG

Свято останнього дзвоника (2001 р.) В гостях - випускники 1951 р.

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/26.JPG

Зустріч поколінь вчителів, випускників школи
/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/444.JPG
Валовін Марія Ярославівна

В 2003 році школу очолила вчитель-методист, вчитель фізики Валовін Марія Ярославівна – вимоглива, справедлива, толерантна, творча та ініціативна. В 2004 році з ініціативи випускника 1970 року, народного депутата України IV,V демократичного скликання розпочалась добудова нового корпусу з актовим та спортивним залами, в якому ми сьогодні і зібрались. В цьому ж році у школі відбулась святочна академія, з нагоди присвоєння школі імені Василя Стасюка, яка зібрала близько 200 випускників, учнів вчителя математики Василя Стасюка, серед яких на сьогодні видатні науковці, академіки, вчителі, лікарі, всі хто вийшов в 50-60 роках зі стін рідної школи. Святочна академія, по присвоєнню школі імені В. Стасюка проходила в другу суботу травня 2004 року, тож цей день став початком роботи над довготривалим проектом «Всі ми родом зі школи, але в кожного вона своя» і відповідно до якого ось уже 10 років кожної другої суботи травня у школі проходять зустрічі випускників ювілейних років – неповторне загальношкільне дійство, наповнене цікавими розповідями з минулого та святковим концертом теперішніх учнів. Кожна така зустріч вписує свою сторінку в літопис історії СШ №5.

В 2009 році наша школа отримала Всеукраїнське визнання – стала учасником акції «Флагман освіти України». Про досягнення школи було надруковано в однойменній книзі-літописі, а директор школи, у Києві, на презентації акції отримала пам'ятну відзнаку та декілька примірників даного літопису.

Сьогодні у школі створено хоровий колектив, який є гордістю нашої школи, а талановиті діти займають призові місця на міських конкурсах «Сурми звитяг», «Таланти твої, Україно».

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/27.JPG

Після останнього дзвоника на відпочинку в Шепільську (2005 р.)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/28.JPG

Німецькому меценату Томасу за отримані подарунки директор дарує оберіг (2004 р.)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/29.JPG

Колектив школи під час Помаранчевої революції (2004 р.)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/30.JPG

День вчителя. Зустріч з вчителями пенсіонерами (2003 р.)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/31.JPG

Випускний вечір. (2005 р.)

/Files/images/2014-2015/storya_shkoli/32.JPG

Так розпочиналась добудова школи (2004 р.)

За період роботи школа стала опорною у місті по моніторингу”Якість знань – основа управлінської діяльності колективу” . Розпочато багато проектів :

- «Всі ми родом зі школи але в кожного вона своя» - цим проектом започаткували традиційні зустрічі випускників ювілейних років , які відбуваються щорічно у другу суботу травня .

- «Здорові діти – здорова нація» - в рамках цього проекту в 2006, 2008 та у 2009 роках школа була визнана кращим навчальним закладом з організації фізкультурно масової роботи .

- «Мала академія мистецтв» , який дає змогу учням бути кращими в місті з писанкарства, квілінгу, декупажу, також діти мають змогу навчитися виготовляти ляльки-мотанки, вироби з бісеру.

А ще багато , багато іншого , можливо не помітного на перший погляд , але того , що назавжди .

Василь Стасюк - людина величі і слави

/Files/images/Рисунок1.jpg

В 2004 році школі присвоєно ім’я - “Школа імені Василя Стасюка”

Василь Ількович Стасюк народився 17 серпня 1887 р. в селі Товмачику на Покутті (нині - Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) у багатодітній селянській родині. Початкову освіту здобув у тому ж селі (1893 – 1897) середню - в заслуженій перед нашою культурою Коломийській українській гімназії (1899 – 1906), вищу - на філософському факультеті Віденського університету (1906 – 1911), де студіював математику, фізику й астрономію. Серед його викладачів в університеті був визначний вчений фізик Людвіг Больцман.

У тому ж університеті 1912 р. за дисертацію “Геометрія Лобачевского і її представлення в евклідових просторах”, виконану під керівництвом проф. А. Штоєра, здобув учений ступінь доктора філософії у галузі математики й астрономії. Дисертаційна праця була внеском в інтерпретацію і поглиблення теоретичних постулатів Миколи Лобачевского, сприяла ширшому ознайомленню наукового світу з доробками одного з найвизначніших учених українського походження.

Іншою ділянкою, яку розвивав молодий науковець, стала асекураційна (“страхова”) математика. У зв’язку з працею у страхових компаніях В. Стасюк вважав за необхідне поглибити знання з різних наук, тому навчався як вільний слухач на філософському (1912 – 1913) і правничому (1916 – 1917) факультетах Львівського університету.

У тодішній Польській державі українським вченим, за невеликими винятками, був закритий шлях до університетської кар’єри. У 1919 р. В. Стасюка запросили викладати на Університетських курсах, які мали відкритися у Львові для українців, проте так і не відкрилися. Зберігся документ про те, що д-р В. Стасюк був запрошений викладати у Львівському українському (таємному) університеті, але не зміг переїхати до Львова. Деякий час був без роботи, жив у рідному селі. З 1921 р. довелося працювати в середніх школах - гімназіях.

У середньому шкільництві здобути викладацьку посаду українцеві було нелегко. В. Стасюк спершу працював у Коломиї (1921 – 1924), а згодом був змушений працювати в Лежайську (1924 – 1925) і Ланцуті (1925 – 1928) - містах, що на заході українських етнічних теренів. З 1928 р. працює у Бережанській гімназії. Цей знаменитий в тодішній Галичині навчальний заклад засновано 1789 р., причому спершу мовою викладання була німецька, з 1874 р. - польська і щойно 1905 р. у ній відкрито паралельні українські класи. Серед педагогів гімназії були в різний час такі заслужені громадські діячі, як Костянтин Лучаковський, Олександр Барвінський, Юліян Насальський, Богдан Лепкий, Степан Томашівський, Іван Зілинський, Антін Крушельницькій. Закладені ними традиції гідно продовжив Василь Стасюк. Поряд із викладанням він брав участь і в українському громадсько-культурному житті. Це засвідчує, зокрема, лист подяки від Бережанської філії Союзу українок.

/Files/images/Рисунок2.jpg

Ірина Василівна Стасюк дружина вченого (із роду Дубицьких) (1901 – 1983), з 1945-1968 р.р. - музична школа м. Стрия

/Files/images/Рисунок3.jpg

Ігор Васильович Стасюк нар. 1938 р.)син вченого член-кор. НАН України, заст. дир. Інституту фізики

В перший час після зміни влади в 1939 р. совєтська адміністрація вважала за необхідне піти на поступки українському населенню Галичини. Зберігся лист, датований 27 вересня 1939 р., від Бережанського Тимчасового управління за підписом керівника відділу народної освіти про призначення В. Стасюка директором Бережанської гімназії. За спогадами одного з учнів, спочатку директор В. Стасюк провадив гімназію за старим зразком. У жовтні того ж року її реорганізовано в середню школу № 1. У ній В. Стасюк працював тільки учителем. Напередодні відступу Красної армії у 1941 р. вчителів запрошено на збори до школи – ті з них, хто пішов, ніколи не повернулися. В. Стасюк не пішов і тим урятував своє життя. Упродовж трьох навчальних років (1941 – 1944) він був директором відновленої Бережанської гімназії.

З серпня 1944 р. і до переходу на пенсію у серпні 1958 р. Василь Ількович Стасюк викладав математику Стрийській середній школі № 5 . Він володів рідкісним серед педагогів даром - не переходити до складних питань, поки всі учні не матимуть міцних знань з елементарних підстав науки. До обов’язків учителя і класного керівника ставився з величезною, не дуже типовою для тієї доби, відповідальністю, намагався зацікавити здібних учнів науковими проблемами. На математичному гуртку ставив і ті питання, які свого часу розробляв у рамках НТШ. Неодноразово вигравав конкурси на розв’язання різних складних задач, які друкувалися у часописі “Математика в школе”. Колеги глибоко його шанували.

Із серпня 1945 р. В. Стасюк мав звання “Відмінник народної освіти”. У серпні 1957 р. йому було надане почесне звання “Заслужений учитель школи Української РСР”. Він був воістину заслуженим педагогом, на відміну від багатьох, кому це звання у ті часи (та й згодом) дісталося незаслужено.

Помер д-р В. Стасюк 20 квітня 1960 р. у Стрию де і похований на Стрийському кладовищі.

/Files/images/Рисунок4.jpg/Files/images/Рисунок5.jpg

Багато колишніх учнів В. Стасюка стало науковцями, педагогами, господарниками. Слідами батька пішов син Ігор, нині член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту фізики конденсованих систем, активний діяч НТШ у Львові.

Ім’я В. Стасюка, поряд з іменами його сестер Євдокії й Анни та брата Якова, мають діючу в Канаді Фундацію для підтримки українознавчих студій, започаткованою Євдокією. Про діяльність Фундації щорічно інформує Бюлетень Канадського інституту українських студій.

І.В. Стасюк запам’ятав зі своїх дитячих літ батькові слова : “Життя - це праця”, “Живемо, щоб роботи добро людям”. Для Василя Стасюка це не були формальні гасла, а засади, якими він керувався завжди.

Спогади учнів про вчителя

/Files/images/2014-2015/1/Слайд1.JPG/Files/images/2014-2015/1/Слайд2.JPG/Files/images/2014-2015/1/Слайд3.JPG/Files/images/2014-2015/1/Слайд4.JPG/Files/images/2014-2015/1/Слайд5.JPG/Files/images/2014-2015/1/Слайд6.JPG/Files/images/2014-2015/1/Слайд7.JPG/Files/images/2014-2015/1/Слайд8.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 1554

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

Стрийська ЗШ І-ІІІ ст. №5 ім. Василя Стасюка

82400, вул. Шевченка 18, м. Стрий, Львіська обл, Україна

Дата останньої зміни 03 Вересня 2018

Цей сайт безкоштовний!